Олену Грицюк, чернігівську архітекторку, війна застала вдома, у розпал звичних справ і спроб улаштувати особисте життя. Намагаючись уберегти близьких, якось організувати воєнний побут і допомогти людям довкола, вона фіксує все, що відбувається з нею в блокадному місті, у нотатках, дописах і повідомленнях. Після евакуації ці уривки було зібрано в книжку, яка демонструє, наскільки звичайні люди не готові до війни. Адже до такого неможливо підготуватися: раз у раз поставати перед вибором, не знати, чи настане завтра, та щосекунди хвилюватися за своє життя, життя близьких, ба навіть життя незнайомців.
